KULTURA 06.02.2016 14:08

Ten zabójczo przystojny aktor z Briestu,
bohater filmów bez mała czterdziestu,
w roli Winnetou
znany jest partout*,
szlachetnym Apaczem był coś w dwudziestu.

(ebs, *wszędzie)

Pierre Brice - francuski aktor teatralny, filmowy i telewizyjny, reżyser, scenarzysta, producent filmowy, piosenkarz, model, autor tekstów oraz działacz charytatywny. Odtwórca kultowej roli Winnetou z popularnej w latach 60. serii niemiecko-włosko-jugosłowiańskich westernów o przywódcy Apaczów. Największą popularność osiągnął w Austrii, Niemczech, Hiszpanii, we Włoszech oraz w krajach byłego bloku wschodniego.

Urodził się w Breście 6 lutego 1929 jako Pierre Louis Baron de Bris w starej bretońskiej rodzinie o szlacheckich korzeniach jako drugie dziecko oficera marynarki. Wraz z matką i starszą siostrą Yvonne musiał uciekać do małej miejscowości Lesneven i szukać schronienia u swojej ciotki.

W czasie II wojny światowej, . Mało kto wie, że odtwórca roli Winnetou angażował się politycznie. Pod koniec II wojny światowej Brice w wieku 15 lat wstąpił do francuskiego ruchu oporu, gdzie był kurierem. Jego ojciec odgrywał dużą rolę w regionalnych strukturach Résistance. Po II wojnie Pierre Brice wyjechał do Algierii. Później brał udział w wojnie w Indochinach i służył do 1951 w Wietnamie.

Po powrocie do Francji w 1951 odznaczony trzema medalami za odwagę, zaś w 2007 - w uznaniu zasług dla kraju - orderem francuskiej Legii Honorowej.

Po odejściu z wojska poszedł wbrew woli rodziców do szkoły filmowej. Ukończył konserwatorium aktorskie w Paryżu. Pobierał lekcje m.in. u rosyjskiego aktora Grigorija Chmary z MChAT-u.

Після Другої світової війни працював моделлю. Дебютував перед камерою в 1955 році в пригодницькому фільмі «Це буде важко» («Ça va barder»). Потім він з'явився як гравець у комедії «Сьоме небо» («Le septième ciel», 1958) з Даніель Дар'є та Альберто Сорді, у ролі Бернара в драмі «Шахраї» («Les tricheurs», 1958) з Жаном- Поль Бельмондо, драма «Дзеркало двох облич» («Le miroir à deux faces», 1958) з Мішель Морган і Бурвілем і драма «Солодкий екстаз» («Douce violence», 1962).

Він також зіграв Яна Кетуського (тобто Скшетуського) в італійській переробці роману Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» («Col ferro e col fuoco», 1962).

У 1962 році його виявив на Берлінському кінофестивалі продюсер Хорст Вендландт. Він здобув славу і визнання завдяки ролям у фільмах про Віннетоу в серії німецько-італо-югославських вестернів. Серія постановок, натхнених романами Кароля Мея, була запущена в 1960-х роках і мала величезний успіх. Роль у першому фільмі «Скарб у Срібному озері» («Der Schatz im Зільберзее») принесли йому славу майже за один день. Останній епізод «Winnetous Rückkehr» («Повернення Віннетоу») був знятий у 1998 році.

Він був рішучим противником фашизму та нацизму. Найважливішими цінностями вважав мир, свободу, толерантність і людську гідність.
У 2000 році він був нагороджений премією Томаса Мора за благодійну діяльність в ЮНІСЕФ. Була оцінена організація конвою допомоги дітям, які постраждали від протипіхотних мін у Камбоджі.

У 1981 році він одружився з німецькою дівчиною Хелою Крекель, з якою з 1978 року жив у передмісті Парижа. Його дружина була з Баварії.



20 вересня 2004 року він опублікував у Німеччині автобіографію «Winnetou und Ich» (Gustav Lübbe Verlag). Якось в інтерв’ю він сказав, що ніколи не пошкодував, що прожив усе своє життя пожертвував роллю Віннетоу. Навіть біографія називається «Віннету і Я".

Він помер 6 червня 2015 року у віці 86 років у лікарні поблизу Парижа від пневмонії. Похований у Мюнхені.

KOMENTARZE